Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
14:01 

Моя жизнь до сегодняшнего дня.

Здравствуйте, меня зовут Дима. И сегодня я поведаю вам свое прошлое. Оно не всегда било хорошим и светлым, но все таки я доволен жизнью которая у меня была. Жизнь меня покидала по всей Украине, и да я живу в Украине, в городе Киев. Вот, а началось мое скитание по стране с города, прекрасного маленького городка Ровно, там мои родители и подарили мне жизнь. Там теперь живет половина моих друзей. Этот городок я не забуду никогда, ага как же тут забудешь, когда мы с семьей туда каждую неделю ездим. Но помимо того я люблю этот тихий город. От туда мы уехали в мои четыре годика. И переехали мы в еще более красивый и радостный город, возможно вы слышали, город льва Львов. Мне очень там нравилось, там я в первый раз пошел в школу, вы не поверите я любил эту школу. Там я провел еще семь лет своей жизни, за эти семь лет я успел влюбиться, и мне успели разбить сердце, как я тогда думал, ну ребенком был сами понимаете. И теперь и там у меня много, много друзей. Ну вот моего отца переводят в Киев, мать городов русских. Вот как-то так. И вот теперь я живу в этом прекрасном городе. А вот проживание здесь я опишу в следующий раз.

20:52 

Продовження

Доброго дня знову, як ви могли бачити я російською пишу дуже погано, м'яко кажучи. Тому я вирішив, що буду писати українською мовою. Я взагалі половину свого життя прожив на південній Україні, тому я гадаю в мене українською вийде краще. Так я закінчив на нашому переїзді до столиці України. Першою справою нам з сестрою треба було знайти школу. І ми її знайшли, на той час нам здавалося, що це ідеальна школа. Але все змінилося після того як пролунав перший дзвоник. З першого дня навчання були відсутні три вчителі. Ну добре з ким не буває. Але за ті чотири роки навчання у дикрет пішли чотири вчителя. Ну все булоб добре але через це я завалив всі чортові екзамени. Тому мене з тієї школи вигнали. І от я почав вчитися у 314 школі і мені вона дуже подобається. Тут і люди кращі, і вчителі набагато кращі, принаймні тим, що з ними можна домовитися, наприклад на перездачу. А далі я буду описувати моє теперешнє життя у наступному листі.

01:51 

робота.

Знаєте, що я зрозумів поки ці три дні ходив на роботу... що у нашій роботі, тобто продавців, є більше плюсів ніж мінусів. І зараз я розповім і ті і інші.
Плюси:
1) ви знаєте мені як для першої роботи зарплатня в 1500 грн. дуже навіть не погано.
2) я вчуся розмовляти та пояснювати все людям, це також дуже добре, і тим більше я зможу в резюме написати що є досвід роботи у сфері продажу.
3)я працюю 5 через 5, тому я п'ять днів з десяти працюю, і це набагато краще ніж звичайний робочий тиждень.
4) в мене робота починається о десятій, але працювати я реально починаю десь о п'ятій вечора. А до того я нічого не роблю взагалі.
5)і наш хіт парад плюсів завершує найкращий. Ви б тільки бачили які там ходять дівчата, як кажуть, просто арррр;-) і блондинки, і брюнетки. І реально багато красивих, я наступного разу буду фотографувати.
Так а тепер мінуси:
1) приходжу до дому о 12 годині тому, що в мене є песик, який потребує догляду. Звуть його доречі Грей, а порода Хаски.
2) після роботи дуже болять ноги.
Все, більше нічого сказати не можу. Робота продавцем дуже прикольна.
Доброї ночі вам мої читачі. ;-)

16:10 

не день а ху*тень

Знаєте сьогодні в мене якийсь дивний день. З самого ранку, починаючи мабуть з восьмої години ранку. В мене будильник увімкнений на дев'яту, а тут якась ... погана людина включила Nirvana на всю гучність, ні пісня звичайно класна, але ж не в вісім бл*ть ранку. Ну добре, я прокинувся, пішов у душ. Потім пішов поснідав. Одягнувся і на роботу. І тут я зрозумів що вдома забувся усі гроші. Тому мені треба було зоробити грошей принаймні на каву. Ну добре, я прийшов на робоче місце, розклав товар, і в о пів на одинадцяту я вже чекав своїх покупців. Чекав... чекав... чекав, і діждався я перших покупців о другій годині. І от вже три. Мені через годину до дому, а настрій в мене просто лажа... А мене постійно вчать:
Треба посміхатися покупцям!!! А я не можу з таким настроєм взагалі посміхатися :'( . Ось такий в мене покищо день.

15:00 

Люди дивні створіння.

Ніколи не перестаю дивуватися людям і їх характеру. Сьогодні, на роботі підходить до мого прилавку чоловік, ну може років 35 не більше. Запитує, що ми тут продаємо, я йому все розповів, на що він свазав, що йому це все сміття не потрібне. Ну добре, кожного дня є такі люди. Але тут, через хвилин п'ть максимум він приходить з морозивком, банан чи диня, не знаю. І купує в мене змійку. Навіщо було тоді називати нашу продукцію сміттям. Чи йому стало від цього краще, що тепер він купує сміття, а не ігри? Ну я просто цього не розумію.

My life

главная